ЦИГАНКА
Коли діда Василя не стало, все господарство, великим тягарем, лягло на плечі баби Марусі. Дві корови, кобила, кури, гуси, індики та ще й зо п’ять котів – всіх треба нагодувати і обходити. Баба любила тварин, бо ж недарма все життя пропрацювала ветлікарем в колгоспі. Та час брав своє. З кожною весною все важче ставало бабусі самотужки давати всім і всьому раду. Допомагати було нікому. Двох дітей доля розкидала по світу. Донька Тетяна влаштувала своє щастя в Італії. Спочатку працювала домогосподаркою, а потім зустріла кохання і зосталася в «країні пасти» назавжди, час від часу нагадуючи матері про себе, дзвінками і дорогими закордонними ласощами під Новий рік. А син Сашко, заїхав, у погоні за кращою долею, в Росію, де працював на будівництві. В матері в селі він бував частіше за Тетяну, але все ж допомоги його було замало.
Як не намагалася Маруся, долати ті потуги, які взяла на себе – ніяк не виходило, здоров’я не те. Змушена була продати своїх корівчин, які стали до болю рідними. Хлопці-перекупники, пропонували ще й кобилу забрати за хорошу ціну. Та бабуся відмовилася. «Це моя подруга, – сміялася вона, – як я можу подругу продати?». І справді кобилу на ймення Циганка продати у баби рука не підіймалася. Бо чорнява шкапа не просто була її улюбленицею, а ще й нагадувала про чоловіка, який захоплювався кіньми. В колишньому колгоспі завідував конюшнею.
Якось не очікувано одного літнього вечора Маруся потрапила в лікарню – серце підвело. Одразу ж прилетіли діти. А як тільки матір виписали, накупивши ліків, роз’їхалися. І знов сама. Як не намагалася, а руки зовсім відмовлялися щось робити. Що тільки не думала, аби Циганку не продавати. Та в безвиході. все ж змирилася – як не крути, а коня вже не втримаєш. Сусіди знайшли хорошого покупця з міста. Він катав на конях дітей у парках, і Циганка йому дуже підходила – красива, спокійна, ще й дітей любить.
Аж заплакала баба, проводжаючи кобилу. Чорногрива красуня востаннє нахилилася до бабиної кишені в пошуках улюблених барбарисок. Циганка ніяк не хотіла відходити від рідного двору. Та скорившись, під ударами батога нового господаря, слухняно почалапала вулицею.
Зоряної ночі, Марусю розбудив, якийсь дивний стукіт біля двору. Баба схопилася і побігла за великим ліхтарем, що син привіз. Поволі вийшла на ганок і мало не зомліла, почувши голосне й радісне іржання. Біля двору тупцювала Циганка.
